Хибні стратегії підготовки дітей до школи

   Для дитини вступ до школи – це рубіж, який пройти не так легко. Багаторічні спостереження педагогів і шкільних психологів свідчать, що цей етап неминуче пов'язаний зі змінами у психіці дитини. Змінюються сформовані раніше життєві поняття. Дітям, які звикли до певних порядків, потрібен час, щоб пристосуватись до нового темпу і стилю життя.

   Головна, суттєва, часом фатальна помилка підготовки до школи полягає в хибному розумінні природи досягнення шкільної зрілості. Вважається, що коли ми визначаємо шкільну зрілість як здатність виконувати певні види діяльності, то й досягти її можна шляхом вправляння в цих видах діяльності. Необхідно пам’ятати, що завдання тестів для визначення шкільної зрілості є насамперед діагностичними критеріями, які визначають її, а не тими видами діяльності, які її формують і сприяють розвитку дитини.

   Часто під час підготовчих занять дітей змушують сидіти за партами, вправляти руку в малюванні дрібних деталей або читати абетку, вчать рахувати тощо, дрібними порціями відтворюючи те, що чекає на них у школі. Звичайно, такий підхід має певну рацію і певний результат: діти набувають навичок письма, лічби та групової роботи за наказом вчителя. Проте в цьому випадку йдеться про навчання, а не про розвиток. Розвинуться лише ті діти, у яких окремий вид діяльності потрапить до зони найближчого розвитку, тобто ті, у яких певна ділянка мозку «дозріває». Проте серед 5-6-річок їх небагато. Зважимо ще на нерівномірність розвитку кожної окремої дитини. Хтось, приміром, добре опановує себе та здатен виконувати словесні інструкції, знає букви й рахує, проте не може написати літери і цифри, не віддзеркалюючи їх, не може писати в клітинках, плутає лівий і правий бік аркуша.

   Через те що діти виконують діяльність, до якої ще фізіологічно не готовий їхній мозок, настає виснаження. Жодному тренеру не прийде в голову дати п’ятирічній дитині фізичне навантаження як для семирічної – м’язи підірвуться. Мозок – не м’язи, він складніший, наслідками його неприродного навантаження буде не біль, а мінімальні мозкові дисфункції і, як наслідок, деформація психічного розвитку дитини.

   Реакція на раннє навчання може бути відстроченою і надалі виявитися в різноманітних емоційно-особистісних відхиленнях, схильності до частих захворювань, логоневрозії (заїканні), тиках і нав’язливих рухах. Випереджальне навантаження на кортикальні відділи мозку (кору), неминуче при навчанні читання, письма, лічби, через свою енергоємність виснажує субкортикальні відділи (підкоркові). Така дитина на тлі високих досягнень у царині літератури і математики демонструє не сформованість елементарних навичок (невміння зав’язувати шнурки, різати хліб тощо). Тому слід педагогу підходити до планування підготовчих занять з урахуванням цих зауважень.

Типові помилки підготовки до школи

• Навчання письма, лічби та читання через примус, за партами.
• Робота тільки у двомірному просторі: у зошитах, посібниках, на аркушах паперу, в абетках, альбомах.
• Часом програма формування навичок для першого класу «спускається» аж на навчання п’ятирічних дітей.
• Захоплюючись тренуванням дрібної моторики, вихователі подекуди забувають про розвиток основних рухових здібностей.
• Формуючи понятійне мислення, починають одразу з класифікації предметів та явищ, минаючи опис і порівняння, не приділяють уваги базовому процесу – перцепції, тобто сприйняттю якостей об’єктів.
• Корекційний процес часом набуває характеру муштри, спостерігається наростаюче виснаження внутрішніх компенсаторних функціональних можливостей дитини.